Пригожинське відлуння туарегів

24 травня 2021 р малійські військові заарештували чергового тимчасового президента країни Ба Ндао, прем’єра Моктара Уана і міністра оборони генерала Сулеймана Дукуре. Причиною стала відмова президента і прем’єра включити до складу перехідного уряду полковників Модібо Коне і Садіо Камару, активних учасників торішнього військового перевороту.

Нестабільність, що захлиснула цю західноафриканську країну, почалася в січні 2012 року, коли на півночі країни, населеному кочовими племенами, підняли повстання туареги. Справа в тому, що після падіння режиму Муаммара Каддафі в Лівії в 2011-му багато туарегів з Малі, що служили в армії поваленого диктатора, повернулися на батьківщину. Повернулися зі зброєю в руках і реальним бойовим досвідом. Посилені «новими бійцями» племена малійских туарегів легко звільнили від влади центрального республіканського уряду величезні північні території і проголосили там державу Азавад.

Сепаратизм туарегів спровокував політичну нестабільність і низку державних переворотів і на півдні республіки, в столиці, в місті Бамако. Слабка і корумпована урядова армія не могла дати відсіч сепаратистам, зате у неї вистачало потужності раз за разом скидати власний уряд і формувати нові військові хунти.

Крім цього, на півночі Малі з’явилася нова загроза – ісламісти і прихильники фундаменталізму. Активізувалася терористична «Аль-Каїда в країнах ісламського Магріба», серед туарегів виникло радикальне угрупування «Ансар ад-Дін». На території самопроголошеного Азавада почалася боротьба між ісламістами і націоналістами-сепаратистами.

Франція намагалася військовим шляхом стабілізувати свою колишню колонію. У 2013 році з ініціативи Парижа в країну були введені французькі війська. Французька армія завдала ісламістам ряд поразок в ході операцій «Сервал» і «Бархан». Але ісламістські групи перейшли до партизанської війни, в якій французи та інші європейські миротворчі контингенти «загрузли».

Міжнародний миротворчий контингент перебуває в Малі вісім років – з тих пір, як в 2013 році була затверджена багатопрофільна комплексна місія ООН по стабілізації в Малі (МІНУСМА). За даними станом на лютий 2021 року, за ці роки там загинули 235 миротворців, понад 380 військовослужбовців і цивільних співробітників ООН отримали поранення.

Після чергового військового перевороту в Малі у Парижа увірвався терпець, і французи почали згортати співпрацю з правлячою хунтою, що прийшла на зміну попередній. У липні цього року президент Франції Еммануель Макрон анонсував закриття частини військових баз в містах Кідаль, Тесалії і Томбукту до кінця року.

Тимчасовий прем’єр-міністр Малі Шогель Маїга звинуватив Францію у «відмові» від країни після того, як Париж вирішив скоротити свої війська майже наполовину. Виступаючи на генеральній асамблеї ООН в Нью-Йорку, Майга розкритикував цю «односторонню заяву», додавши, що вона «змушує нас шукати шляхи і засоби для кращого забезпечення нашої безпеки автономно або з іншими партнерами».

Схоже, що Росія давно готувалася стати таким «іншим партнером» та «зайти» на звільнене міжнародними миротворцями місце. Зайняти місце французів в цій африканській країні поспішили російські найманці з “ПВК Вагнера”. Ще кілька місяців тому в Малі почали проходити «мирні демонстрації» проросійськи налаштованих мешканців країни з закликами призвати на «допомогу нещасному Малі таких потужних та миролюбних росіян».

22 вересня, коли Малі відзначало день незалежності, в столиці країни Бамако була організована демонстрація, учасники якої вимагали якнайшвидшого виведення французьких військ – і введення російських. І Росія, безперечно, дала себе «вмовити».

«Оскільки скорочується зовнішня підтримка з боку тих, хто зобов’язався допомагати викорінювати там тероризм, то вони звернулися до російської приватної військової компанії», – заявив Лавров на прес-конференції в штаб-квартирі ООН, маючи на увазі план Франції скоротити свою військову присутність в Малі.

Міністр додав, що Росія також вносить свій внесок в підвищення обороноздатності Малі на державному рівні, поставляючи туди військово-технічну продукцію.Така офіційна заява високопосадовця Кремля, що практично «поставила крапку» в питанні, чи є в Росії, у порушення норм власних законів, приватні військові компанії, викликала негативну реакцію збоку країн, присутніх з миротворчою функцією у Малі.

Міністр оборони Франції Флоренс Парлі, яка у середині вересня знаходилася в Малі, зажадала від перехідного уряду, в якому домінують військові, відмовитися від залучення російської ПВК «Вагнер».

«Ми не зможемо жити з найманцями», – попередила вона напередодні полковника Садіо Камара, міністра оборони Малі. «Моя мета – домогтися успіху в проясненні позиції малійскій владі і повторити свої міркування, що звернення до ПВК «Вагнер» несумісне з перебуванням в Малі французьких військ, які боролися з джихадистами в Сахеле протягом восьми років».

Однак малійский уряд, вустами прем’єр-міністра Чогеля Кокалла Майга, відповів заявою, що не дозволить «жодній державі робити вибір замість нього і тим більше вирішувати, яких партнерів він може залучати чи ні».

Німеччина та Естонія теж заявляють про готовність вивести своїх миротворців з Малі, якщо влада цієї африканської країни запросять до себе “ПВК Вагнера”. Але найманці з Росії вже в Малі.

В арабському сегменті «Твіттер» з’явилися повідомлення, згідно з якими вже в серпні цього року в Малі були перекинуті найманці «ПВК Вагнера» з Сирії.

Тим часом в краснодарському Молькіно повним ходом йде набір в ПВК для «відрядження» у Малі. Відповідні оголошення стали з’являтися в пов’язаних з ПВК пабліках в соцмережі “ВКонтакте”. Починаючи з кінця серпня, про ситуацію в Малі почали писати ЗМІ, які пов’язують з відомим петербурзьким бізнесменом Євгеном Пригожиним, засновником та власником ПВК «Вагнера».

Ідею втручання Росії в малійську кризу розвиває і телеканал “Царгород”, який належить бізнесменові Костянтину Малофєєву.

«У Малі на мітингах можна побачити навіть прапори Росії. Народ вимагає, щоб нове керівництво скоріше звернулося до нашої країни», – сказав політолог Олександр Дугін 23 вересня в ефірі каналу. «У багатополярному світі у Росії з’являється шанс прийти в Африку з абсолютно новою місією. Росія не має колоніальної історії в Африці. І традиційні зв’язки з африканськими країнами і антиколоніальні рухи Москви мають довгу і в цілому позитивну історію. Саме час Росії прийти в Малі. З повагою до її давньої історії, культури, ідентичності. Без найменшого натяку на зверхність або жадібні наміри».

Малі – не єдина нова африканська країна, де найближчим часом можуть з’явитися найманці з Росії. Після Лівії, Судану і ЦАР, де вони «засвітилися» вже давно. На початку вересня, політологи, що працюють з Пригожиним, повинні були підготувати кілька аналітичних записок з аналізом ситуації в сусідній з Малі Гвінеї. У цій африканській країні 5 вересня, також, трапився військовий переворот. Президент Альфа Конде був узятий під варту, до влади прийшов полковник Мамаду Думбуя. Кремль у будь-який спосіб намагатиметься розширити присутність своїх військовиків у Африці. Тому слід очікувати на військових картах кремлівської ПВК появи ще однієї африканської країни. Яку найманці Путіна будуть «захищати» без «найменшого натяку на зверхність або жадібні наміри»… 

Автор: Юрій Федоренко.