Крах Кремля наближається з усіх боків

Країни, яку так сильно контролював би Путін, як Білорусь, сьогодні немає. Тому президент РФ підтримав всіма розкритикованого Лукашенка. Адже він розуміє, що стара зв’язка буде діяти міцніше, ніж нова.

Так, Світлана Тихановська вже налагоджує відносини з європейськими лідерами і не має наміру на подальшу співпрацю з Путіним в разі, якщо перевибори відбудуться, і вона стане президентом Білорусі. Вона розуміє, що такий шлях приведе Білорусь назад до застою і диктатури. А Путін усвідомлює, що в разі перемоги прозахідного кандидата він підпустить блок НАТО і ЄС впритул до своїх кордонів.

Масові протести в Білорусі тривають досі. На вулиці, як і раніше, виходять тисячі людей, і це в черговий раз підтверджує, що вибори були сфальсифіковані. Путін жене заперечує того факту, що ситуація може погіршитися, і готовий ввести військові сили для врегулювання конфлікту. Згідно із законом, це стане можливим, якщо його попросить Лукашенко або буде помічено іноземне втручання.

Союз з Білоруссю і Лукашенку важливий, але ще більш важливим залишається страх. У Кремлі бояться повторення сценарію. Там бачили події в Україні 2014 року, там бачать події сьогоднішнього дня. Білорусь, Хабаровськ, Киргизстан. З усіх боків на Путіна тиснуть ситуації, в яких неозброєним оком видно несприятливий для нього результат. Тепер це вже не ближнє зарубіжжя, а далекосхідна батьківщина.

Протести в Хабаровську вважаються найдовшими в історії сучасної Росії. Люди на вулицях підтримують опозицію в Білорусі, знають про те, що трапилося, і пильно спостерігають, як розгортаються події у братнього народу. Постійна пропаганда Путіна про те, що росіяни і білоруси – єдиний народ, зіграла з ним злий жарт. Тепер, при вдалому розкладі для Тихановської і протестувальників, в Хабаровську побачать, що революція працює, і почнуть тиснути на владу ще сильніше. Саме такого розкладу побоюється Путін.